Ортопедичне лікування патологічної стираності зубів

Протягом усього життя людини відбувається спад емалі та дентину внаслідок їх стирання. Цей процес фізіологічний і починається відразу, як тільки зуби проріжуться і встають у контакт з антагоністами. Вираженість процесу залежить від виду прикусу, твердості емалі і дентину, величини жувального тиску і, нарешті, властивостей їжі.

Розрізняють - фізіологічне стирання зубів та патологічне стирання зубів.

Фізіологічне стирання зубів:

Фізіологічне стирання емалі відбувається у двох площинах – горизонтальній та вертикальній. Стирання в горизонтальній площині відбувається по ріжучому краю різців і іклів, пагорбів молярів і премолярів. Пов'язане з цим зниження висоти коронок зубів слід як пристосувальну реакцію організму. Справа в тому, що з віком змінюються судинна система та інші тканини пародонту, що, звичайно ж, знижує його витривалість. Проте падіння функціональних можливостей пародонту компенсується зменшенням величини зовнішнього важеля зуба. При віковій атрофії альвеоли одночасно зменшується внутрішньоальвеолярна частина зуба. Незважаючи на це, відношення поза- та внутрішньоальвеолярної частин майже не змінюється внаслідок зниження висоти коронок зубів, викликаного стиранням їх ріжучих країв або пагорбів. Таким чином пародонт уникає небезпеки функціонального навантаження у зв'язку з віковою атрофією лунки зуба.

Поряд із горизонтальною спостерігається і вертикальна стираність. Під нею мають на увазі стирання контактних поверхонь зуба, внаслідок чого міжзубні контактні пункти перетворюються з часом на контактні майданчики.

Здавалося б, зникнення контактних пунктів має призводити до утворення проміжків між зубами. Проте цього немає. Пояснюється це мезіальним зміщенням зубів, завдяки чому зубна дуга залишається безперервною, але її довжина у зв'язку з цим зменшується. Зникнення міжзубних контактів і утворення контактних майданчиків слід розглядати як явище пристосувального характеру. Відомо, що при віковій атрофії альвеолярного відростка має місце осідання ясна та міжзубного ясенного сосочка. Це спричинило б утворення ніші під міжзубними контактами. Але її виникнення попереджається появою контактного майданчика та мезіальним зсувом зубів.

У деяких людей фізіологічна стираність уповільнена або відсутня. Це можна було б пояснити вживанням м'якої їжі, глибоким прикусом, що утруднює бічні рухи нижньої щелепи. Однак зустрічаються пацієнти, у яких нормальний прикус і їжа найрізноманітніша, а фізіологічна стираність у них настільки слабко виражена, що у віці 40 років бугри корінних та малих корінних зубів зберігаються майже недоторканими. Причини точно не відомі, але вважають, що це пов'язано з малою стійкістю зубів, спричиненою вродженою або набутою функціональною недостатністю пародонту. Часто такі пацієнти страждають на пародонтоз.

Патологічне стирання зубів.

Крім фізіологічної, спостерігається і патологічна стираність емалі та дентину зубів. Вона характеризується швидким перебігом та значною втратою не тільки емалі, а й дентину. У зв'язку з цим анатомічна форма зубів різко порушується: зникають горби, ріжучі краї різців, висота коронок набагато зменшується.

При прямому прикусі стирання піддаються ріжучі краї та жувальна поверхня всіх зубів, при глибокому прикусі - губні поверхні нижніх та піднебінні поверхні верхніх різців. При відкритому прикусі стираються жувальні поверхні лише контактуючих зубів, інші зуби зберігають анатомічну форму.

Патологічна стираність, виникнувши одного разу, неухильно прогресує. Вона заглиблюється у місцях, де оголений дентин і дещо затримується там, де збереглася емаль. Внаслідок цього фасетки стирання мають вигляд гладко відполірованих порожнин або виїмок напівмісячної або кратероподібної форми, краї яких обмежені гострими виступами емалі.

Утворення кратероподібних фасеток пояснюється неоднаковою твердістю емалі та дентину. Останній м'якший і тому швидше стирається. Звідси випливає, що з втратою емалі ріжучого краю або жувальних бугрів стирання збільшується.

Стирання викликає захисну реакцію з боку пульпи зуба. Остання виявляється у відкладенні вторинного замісного дентину, який деформує пульпарну порожнину, котра іноді викликає повне її зарощення. При дистрофії пульпи відкладення замісного дентину може встигати за втратою речовини тканин зуба. Тому можлива загибель пульпи без видимої перфорації порожнини.

Стирання емалі може супроводжуватися підвищеною чутливістю зубів до термічних та хімічних агентів. При збереженні пластичних властивостей пульпи гіперестезії можуть швидко зникнути, оскільки утворюється шар дентину, що створює захисний бар'єр між зовнішнім середовищем та пульпою.

При патологічній стираності іноді виявляються навколоверхівкові вогнища запалення (гранулюючі або гранулематозні періодонтити, кісти) без ураження карієсом зубів. Причину цього слід також вбачати у загибелі пульпи.

Етіологія патологічної стираності зубів ще недостатньо ясна. Припускають, що в основі її лежить неповноцінність структур емалі та дентину як результат недостатнього звапніння зубів під час їх формування. Відому роль у патологічної стираності слід відвести впливу хімічних факторів при роботі з кислотами та лугами, якщо порушуються правила поводження з реактивами. Не слід також забувати про посилену жувальну функцію, пов'язану з характером їжі або підвищеним тонусом жувальних м'язів, на ґрунті порушень їх іннервації. Підвищене стирання передніх зубів спостерігається також при їх змішаній функції після втрати малих та великих корінних зубів.

Класифікація стираності зубів 

• Перший ступінь - постерігається до двадцяти п'яти-тридцяти років та відповідає згладжуванню бугрів, а також ріжучих країв.

• Другий ступінь - досягається до 45-50 років і відбиває стертість емалі.

• Третій ступень - виявляється до 50 років.

Лікування стираності зубів

Якщо у вас діагностували стирання зубів, що робити? Залежно від складності індивідуального випадку лікар може запропонувати один із двох варіантів лікування стираності зубів: терапевтичне або ортопедичне. Перше полягає в аплікації препаратів для зміцнення емалі та дентину, а також зниження чутливості зубів. Це всілякі пасти, гелі, розчини та пінки, а також десенситайзери та дентинні адгезиви. До нього відноситься і реставрація зубів, який полягає у відновленні зубної поверхні композитними матеріалами.

При ортопедичному лікуванні патологічної стираності зубів лікар підбирає протези: коронки, мости, знімні та незнімні протези, які відрегулюють висоту прикусу та зупинять прогрес захворювання. Особливо важливо підібрати правильні протези при підвищеній стираності внаслідок відсутності у ряду молярів та премолярів. Подібні випадки призводять до того, що весь зубний ряд змінює положення, стираються різці та ікла, страждає скронево-нижньощелепний суглоб, спостерігається втрата слуху. Грамотно відтворені протези допомагають зберегти зубний ряд та запобігти розвитку супутніх ускладнень.

Статтю написала
лікар- стоматолог
Васильєва Світлана
Вікторівна

Детальніше про лікаря