Шинування зубів
Шинування зубів — це стоматологічний метод, за якого кілька зубів тимчасово або на тривалий час об’єднують в одну конструкцію. Завдяки цьому рухомі зуби отримують опору від сусідніх, навантаження під час жування розподіляється між ними, а тканини навколо коренів отримують можливість відновитися або принаймні менше травмуватися.
Найчастіше про шинування говорять при захворюваннях пародонта, травмах зубів і деяких ортодонтичних ситуаціях.
Навіщо роблять шинування
Основна мета — зменшити патологічну рухомість зубів. Якщо окремий зуб рухається під час жування, навантаження додатково травмує зв’язковий апарат, який утримує його в кістці. Виникає своєрідне замкнене коло: зуб стає рухомішим → під час навантаження тканини навколо нього пошкоджуються сильніше → рухомість збільшується.
Шина з’єднує кілька зубів між собою. Наприклад, один ослаблений зуб уже не сприймає все жувальне навантаження самостійно — частину навантаження беруть на себе сусідні зуби.
Важливо розуміти: шинування саме по собі зазвичай не усуває причину рухомості зубів. Це один з етапів лікування. Якщо причина — запалення тканин пародонта, необхідно одночасно лікувати запалення, видаляти зубні відкладення, контролювати прикус і проводити інші призначені стоматологом процедури.
Коли шинування може бути необхідним
Однією з найпоширеніших причин є пародонтит, за якого відбувається втрата тканин, що утримують зуб, зокрема кісткової тканини навколо кореня. При вираженому процесі зуби стають рухомими.
Також шинування застосовують:
- після деяких травм зубів, коли зуб змістився або став рухомим;
- після репозиції травмованого зуба, щоб утримати його у правильному положенні під час загоєння;
- після деяких хірургічних втручань на пародонті;
- при вираженій патологічній рухомості кількох зубів;
- іноді після ортодонтичного лікування — хоча в цьому випадку частіше говорять про ретейнер, а не про лікувальну пародонтологічну шину.
При травмі зуба шина зазвичай має бути достатньо гнучкою: невелика фізіологічна рухомість сприяє нормальному відновленню тканин навколо кореня. Надмірно жорстка фіксація потрібна далеко не в усіх випадках.
Які бувають шини
1. Скловолоконна шина
Це один із поширених варіантів.
На внутрішній поверхні зубів стоматолог розміщує тонку скловолоконну стрічку, яку фіксує композитним матеріалом, схожим на матеріал для пломб.
Зазвичай зовні конструкція практично непомітна.
Переваги:
- відносно невелика товщина;
- хороший естетичний результат;
- зуби не доводиться з’єднувати масивною конструкцією;
- за потреби шину можна відремонтувати або видалити.
Такий спосіб особливо часто використовують у ділянці передніх зубів.
2. Дротяно-композитна шина
Замість скловолоконної стрічки використовується спеціальний металевий дріт. Його також фіксують на поверхні кількох зубів композитом.
Такі конструкції особливо широко застосовують при травмах зубів.
3. Коронки або мостоподібні конструкції
У деяких тяжких випадках захворювання пародонта кілька зубів можуть об’єднувати коронками.
Це значно серйозніше втручання. Воно передбачає протезування зубів і застосовується лише за відповідними показаннями.
4. Знімні шинувальні конструкції
Існують також спеціальні знімні протези або апарати, які одночасно заміщують відсутні зуби та стабілізують ті, що залишилися.
Такий варіант розглядають при певних видах часткової втрати зубів і захворюваннях пародонта.
Як відбувається шинування
Якщо йдеться, наприклад, про скловолоконне шинування передніх зубів, процедура зазвичай виглядає приблизно так.
Спочатку стоматолог оглядає зуби та пародонт. Може знадобитися рентгенологічне дослідження, щоб визначити, наскільки збережена кісткова тканина навколо коренів.
Потім необхідно усунути активне запалення та зубні відкладення, якщо вони є.
Після цього зуби ізолюють від слини, поверхні готують до приклеювання матеріалу та встановлюють стрічку або дріт. Зверху їх покривають композитом і полімеризують спеціальною лампою.
Наприкінці лікар перевіряє прикус. Це надзвичайно важливо: шина або шар композиту не повинні створювати точку, в яку зуби починають надмірно впиратися під час змикання.
Після полірування поверхня конструкції має бути достатньо гладкою, щоб її можна було нормально очищати.
Чи болісне шинування
Саме приклеювання шини до зубів зазвичай не є болісною процедурою.
Якщо потрібна обробка тканин пародонта, лікування травми або інші стоматологічні маніпуляції, відчуття залежатимуть уже від конкретної процедури. За потреби застосовують місцеву анестезію.
На скільки зубів встановлюють шину
Це залежить від конкретної ситуації.
Шина має з’єднувати рухомий зуб із достатньо стабільними сусідніми зубами. Іноді об’єднують кілька передніх зубів, наприклад частину різців та іклів. При більш поширеному ураженні конструкція може бути довшою.
Принцип «чим більше зубів з’єднати, тим краще» — неправильний. Стоматолог розраховує конструкцію з урахуванням:
- ступеня рухомості кожного зуба;
- стану кісткової тканини;
- стану коренів;
- жувального навантаження;
- положення зубів;
- прикусу
Як довго носять шину
Тут є велика різниця залежно від конкретної ситуації.
Після травми шинування зазвичай тимчасове, а його тривалість визначається видом пошкодження. В одних випадках фіксація потрібна відносно недовго, в інших — довше.
При захворюваннях пародонта шина може використовуватися протягом багатьох місяців або років. Іноді вона стає частиною тривалого лікування.
Тому універсального терміну на кшталт «шину завжди знімають через місяць» не існує.
Чи можна врятувати сильно рухомий зуб за допомогою шинування
Іноді — так, але далеко не завжди.
Якщо навколо кореня збереглася достатня кількість кісткової тканини й запалення вдається контролювати, стабілізація може значно покращити ситуацію.
Однак шина не здатна повністю відновити втрачену опору зуба. Якщо руйнування тканин надто значне, є тяжке ураження кореня, вертикальний перелом кореня або інший несприятливий фактор, сам факт встановлення шини зуб не врятує.
Саме тому перед шинуванням важлива діагностика, а не просто фіксація рухомого зуба до сусіднього.
Догляд за зубами після шинування
Це особливо важлива частина лікування.
Шина створює додаткові ділянки, біля яких може затримуватися зубний наліт. При недостатній гігієні запалення ясен може посилюватися — тобто виникне саме те, чого лікування мало б допомогти уникнути.
Зазвичай необхідно:
- ретельно чистити зуби двічі на день;
- особливо добре очищати межу між зубом, композитом і яснами;
- використовувати засоби для очищення міжзубних проміжків, які рекомендує стоматолог;
- регулярно проходити професійну гігієну;
- приходити на контроль стану шини.
При деяких конструкціях звичайна зубна нитка зверху між зубами вже не проходить через наявність шини. Тоді використовують спеціальні види нитки, міжзубні йоржики або інші засоби — конкретний спосіб краще підібрати разом зі стоматологом.
Чого не можна робити
Не слід сприймати шину як конструкцію, яка робить зуби «невразливими».
Особливо передніми шинованими зубами небажано випробовувати конструкцію на міцність: розгризати дуже тверді продукти, шкаралупу горіхів та інші тверді предмети. Крім ризику пошкодження самої шини, надмірне навантаження небажане для зубів з ослабленим пародонтом.
Чи може шина відклеїтися
Так.
Композит може відколотися, волокно або дріт — частково відійти від поверхні зуба. Іноді людина відчуває шорсткість язиком або помічає, що один із зубів знову став більш рухомим.
Самостійно приклеювати або поправляти таку конструкцію не слід. Її має оглянути стоматолог.
Недоліки шинування
Попри користь, метод має певні обмеження.
Шина:
- ускладнює очищення міжзубних проміжків;
- може сприяти накопиченню нальоту при недостатній гігієні;
- періодично потребує ремонту;
- може змінювати відчуття під час змикання зубів;
- самостійно не лікує пародонтит;
- не гарантує збереження зуба, якщо навколишні тканини сильно зруйновані.
Крім того, неправильно встановлена шина може невдало розподіляти навантаження. Тому важлива не лише її міцність, а й правильна оцінка прикусу.
Шинування і пародонтит
Тут особливо важливо розділяти причину та наслідок.
При пародонтиті основною проблемою є запалення та руйнування тканин, які утримують зуби. Рухомість — один із можливих наслідків.
Тому повноцінне лікування може включати:
професійне видалення зубних відкладень → лікування запалення → оцінку стану кісткової тканини → корекцію травмувального навантаження, якщо воно є → за потреби шинування → регулярне підтримувальне лікування.
Якщо просто з’єднати рухомі зуби шиною, але залишити активне запалення, захворювання продовжуватиме прогресувати.
Шинування після травми
Це дещо інша ситуація.
Після удару зуб може стати рухомим, зміститися або частково вийти з лунки. Після огляду та необхідного лікування стоматолог може зафіксувати його до сусідніх зубів.
Тут особливо важливо не відкладати звернення до стоматолога. Після травми сам зуб зовні може виглядати відносно нормально, але водночас можуть бути пошкоджені тканини навколо кореня, пульпа або кісткова тканина.
Якщо зуб зазнав удару і став рухомим, змінилося його положення, з’явився скол або біль при накушуванні, бажано звернутися до стоматолога якомога швидше.
Шинування — це не просто «склеювання рухомих зубів», а спосіб перерозподілити навантаження та створити стабільніші умови для зубів і тканин, що їх оточують.
При пародонтиті хороший результат залежить передусім від того, чому зуби стали рухомими, скільки кісткової опори навколо них залишилося і чи вдалося зупинити запальний процес. Тому рішення про шинування зазвичай приймають після огляду, оцінки рухомості зубів і рентгенологічної діагностики.
Статтю написала
лікар- стоматолог
Шумська Тамара
Леонидівна
Досвід роботи: 35 років
Детальніше про лікаря